Я закохалася у Коннора. У його вірші, у його слова, які проникають мені у саме серце, у його прекрасну душу. Він розуміє мене так, наче читає думки. І я не можу та й не хочу боротися зі своїми почуттями. Але якщо я люблю Коннора, то чому мене як магнітом тягне до Вестона? Зарозумілого, похмурого, гострого на язик Вестона, чий крижаний погляд обпалює. Жоден з нас не може заперечувати тих іскор, що спалахнули між нами. Коли волею випадку Коннор і Вестон вирушають до армії, до гарячої точки, я розумію, що моє серце вони забрали з собою. Я мрію, щоб вони мали шанс повернутися з цього пекла неушкодженими. Але що, якщо кохання може врятувати лише одного з них? Чи можу я зробити такий вибір?
